Ми у редакції дуже любимо гостей. Завжди раді нагоді познайомити читачів і читачок газети «Знам’янські вісті» з цікавою людиною. Сьогодні наша гостя – Наталія Рябушенко, представниця Бюро гендерних стратегій і бюджетування у Волинській області, експертка та тренерка з гендерноорієнтованого управління та бюджетування.

– Пані Наталю, як гендерна тематика ввійшла у Ваше життя?

– Колись досить давно з легкої руки пані Оксани Ярош вона з’явилась у моєму житті і залишилась надовго. Пізніше був досвід місцевих гендерних ініціатив, зокрема в Луцьку, на жаль, не завжди успішний. Була Гендерна майстерня – можливість вчити і вчитись. Як результат, у колі неймовірних колежанок – Тетяни Іванини, Оксани Кисельової, Марти Чумало, Олени Давліканової, Олени Остапчук, Ольги Жукової, вже покійної неймовірної Олени Микитась народилось Бюро гендерних стратегій та бюджетування – організація, з якою пов’язаний досвід впровадження гендерного підходу у формуванні бюджетів громад (тоді ще малозрозумілої теми) та гендерноорієнтованого врядування. Останні кілька років – це робота з гендерними профілями громад. Дуже круто зустріти жінок, з якими познайомилась у ході реалізації проєктів, радіти їхнім професійним успіхам. Всі вони різні, але їх об’єднує небайдужість до того, якою буде наша країна, кожне місто чи село завтра, через рік, колись в далекому майбутньому.

– Наступного року відзначаємо 140 років українського жіночого руху. Багато хто про це і не здогадується. Ваша організація – одна з ініціаторок інформаційної кампанії щодо відзначення ювілейної дати. З чого почався рух, які заходи ви плануєте, як до них долучитися?

– 139 років тому, 8 грудня 1884 року, відбулися перші збори Товариства руських женщин (із 1922 року — Товариство українських жінок). Ініціаторкою створення товариства стала Наталія Кобринська. Отже, наступного року матимемо цілих 140 років українського жіночого руху.

В історію України вписано багато імен, але жіночі ми не завжди знаємо, на жаль. Ми легко згадуємо про княгиню Ольгу, хтось згадає Гальшку Острозьку чи Гулевичівну, Ярославну. Ми знаємо про окремих літераторок, мисткинь. Ми знаємо, що Олена Пчілка – мама Лесі Українки, але вона – непересічна особистість, внесок якої не лише в літературу, а й у відстоювання прав жінок, просвітництво важко переоцінити. Мілена Рудницька, Ольга Гузар, Софія Русова, Христина Алчевська, Ірина Махній-Дерев’янко, Лідія Деполович – авторка українського “Букваря”, Крістіна Джеміліва, Марко Вовчок, Кравчук Софія-Марія, Олена Степанів… і ще сотні і сотні імен, які маємо для себе відкрити.

Щиро вдячна пані Тетяні Ісаєвій та Бюро гендерних стратегій та бюджетування, котрі знайшли ресурс, створили спільноту однодумиць, які вже долучились до важливої справи – висвітлення історії жіночих рухів в Україні. Мова йде і про історичну тривалість, і про наших сучасниць, кожна з яких робить внесок в наше завтра.

Доречно тут згадати, що у 2009 році Тетяна Ісаєва висунула ідею створення жіночого музею, очолила проєкт «Створимо музей про себе!», що став основою першого в Україні ґендерного музею.

Серед ініціатив – флешмоб від ГО Вік Можливостей “140 слів про жінку, яка надихає та підтримує”, курс “Жінка і дух часу: витоки, ідеї, залаштунки українського жіночого руху”, менторська програма. Важко все перерахувати. Але спільнота відкрита, можна долучитись, підписавши меморандум (він є у вільному доступі).

З практики знаю – важливо розпочати. Можна – з інакшого ставлення до 8 березня, позбавивши його комуністичної надбудови чи совєцкого букетно-цукеркового фльору. Можна – з історії про жінок вашого населеного пункту, родини, громади. Про різних. Нам невідомо, кого ця історія надихне чи підтримає. Особливо сьогодні, коли ми в умовах викликів війни. Знати, що хтось, схожа на мене жінка, змогла, створила – це вселяє віру, надає сили.

– Ви є радницею голови Волинської обласної військової адміністрації з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Яка функція радників сьогодні?

– Основними завданнями радників є консультувати і надавати керівникам органів влади та уповноваженим особам (координаторам) пропозиції щодо реалізації державної політики з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків протидії насильству та дискримінації за ознакою статі. Як правило, це експертки/експерти (частіше таки жінки), які мають досвід з цієї тематики, представляють академічну спільноту чи працюють в громадському середовищі. У секторі безпеки та оборони ця інституція з’явилася раніше, має свої особливості та відповідає стандартам НАТО.

Проте, ця діяльність передбачає постійне підвищення власного рівня експертності. І спілкування, обмін досвідом надзвичайно важливі. Така можливість, по-суті, вперше з’явилася у 2021 році, спочатку он-лайн, потім і “наживо”.

За підтримки Бюро демократичних інститутів із прав людини ОБСЄ та пані Катерини Левченко, урядової уповноваженої з питань гендерної політики, 12-13 жовтня 2021 року на зустрічі радників та радниць з гендерних питань було створено Мережу.

На сьогодні радники та радниці активно працюють на рівні міністерств, обласних державних адміністрацій, рідше – на місцевому рівні. Хорошою практикою є їх призначення у закладах освіти.

Значення наявності радника чи радниці переоцінити важко. Адже застосування гендерного підходу в умовах активних воєнних дій та в процесах відновлення потребує відповідних знань щодо того, як проводити гендерну експертизу документів, гендерний аудит, формувати бюджет, який орієнтований на потреби жінок і чоловіків тощо. Особливо це важливо сьогодні, коли змінився склад місцевого населення, відповідно, і його потреби. Це стосується як прифронтових громад, так і відносно безпечних. Радниці і радники активно долучаються сьогодні і до розробки гендерних профілів громад – документа, який відображає не лише демографічний склад населення, а й його “соціальний” профіль – освіта, сфери зайнятості, соціальний статус, рівень доходів тощо. Такий документ – це можливість не лише зрозуміти, хто мешкає в громаді, а й які потреби мають ці жінки та чоловіки, дівчата та хлопці.

– Наразі приймають бюджети у громадах. Як враховувати гендерний аспект у плануванні видатків в умовах війни? Або – наскільки можливо

– Щоб проаналізувати потреби, треба знати, які і в якої кількості жінок та чоловіків вони є, тобто потрібні відповідні статичні дані, які не завжди є. Особливо важливо це сьогодні, коли фінансових ресурсів недостатньо. Щоб визначити, на які напрямки спрямувати ці обмежені ресурси, варто вибудувати пріоритети, розуміти, які наслідки ці дії матимуть в перспективі.

Гендерне бюджетування – це, насамперед, не про додаткові кошти, а про якісний розподіл наявних. Іноді досить переглянути перелік послуг, іноді потрібно витратити ресурс на появу нових. Але якщо ми ігноруємо потреби реальних людей, то отримаємо територію без відповідного людського ресурсу, і жодна інфраструктура не матиме цінності. Відремонтовані школи без дітей, величезні будинки культури без відвідувачів – це результат неефективного розподілу фінансових ресурсів.

Гендерне бюджетування в умовах кризи – це дієвий інструмент, ефективність якого підтверджена і досвідом громад в умовах карантинних обмежень, і в перші тижні, місяці повномасштабного вторгнення.

– У своїх матеріалах ми часто порушуємо тему жіночого лідерства. Які проблеми бачите Ви?

– Мені більше імпонує поняття людського лідерства. Проте варто пам’ятати, що жінки — це трохи більше, ніж половина населення нашої країни. Але вони досі не представлені пропорційно у владі та органах місцевого самоврядування. Досі жінка розглядається як міфічна берегиня-доглядальниця, від якої очікують турботи. Але жінка – це людина, яка має мати право та можливість обирати професію, стиль життя, створювати сім’ю чи ні.

Крім підтримки жінок жіночого активізму, як на мене, важливо говорити про формування інфраструктури, норм та практик, які б сприяли можливості поєднання професійних та особистих обов’язків. Це корисно не лише для жінок, які хочуть побудувати кар’єру, мати фінансову стійкість, а й для чоловіків із сімейними обов’язками.

– Про що, на Вашу думку експертки і тренерки, сьогодні потрібно говорити, порушуючи тему гендеру?

– Важливою темою має стати гендерний мейнстрімінг, тобто наскрізність людиноцентричного підходу.

Ми – різні, і це – доконаний факт. Нас об’єднують практичні базові потреби – в їжі, здоров’ї, безпеці. Проте і це може виглядати по-різному – нас із вами про небезпеку попереджає сирена, але частина тих, хто поряд з нами, її можуть не чути. Про гендер – це і про підручники без сексизму та стереотипів. Про гендер – це і про зміну парадигми професійної освіти. Ми зробили перший крок до STEАM-освіти (від слів Science – природничі науки, Technology – технології, Engineering – технічна творчість, Art – мистецтво та Mathematics – математика – авт.), але попереду ще довгий шлях. Жінки сьогодні сіли за кермо трактора, бо поле не чекатиме до перемоги. І виявилось, що це цілком можливо. Виявилось, що існують чоловіки, яким здоров’я не дозволяє йти на фронт. Проте вони не стали менше “чоловіками”, працюючи, виховуючи дітей. І це теж про гендер.

– Якби Ви були журналісткою, про що б писали насамперед?

– Можливо, це банально, але про гендерні стереотипи та важливість фемінітивів.

Про стереотипи. Ми живемо в інформаційному просторі, наповненому стереотипами. Є речі, які ніби і звичні, проте… Досить часто і зараз проводиться захід з метою популяризації здорового способу життя “Тато, мама, я – спортивна сім’я”. Але не секрет – не у всіх дітей є і тато, і мама. Особливо – в час війни. Чи важко провести захід “Ми – спортивна родина”? Ніби слова лише змінили, але може це розширить коло тих, хто долучиться?

Про фемінітиви. Те, що не назване – невидиме, неіснуюче. Коли ми говоримо про захисників, то уявляємо собі воїнів сьогодення та нашої непростої історії. Коли говоримо про захисників та захисниць, то маємо на увазі і жінок, які майже десять років боронять нашу землю, тих, хто боронили її багато років тому. Тут варто згадати і недискримінаційну мову. Іноді журналісти чи з метою хайпанути, чи з причини непрофесійності, вживають терміни, які стигматизують, знелюднюють – “атошники”, “інваліди”, “жіночки”…

Від нас зараз залежить, яким буде світ навколо нас у найближчій перспективі.

Надія Коленченко

Матеріал створено за підтримки

Волинського прес-клубу

Джерело: https://www.facebook.com/znamvisti/posts/pfbid02XbBZthjDxYZgSWbm8tuEXR4K8XHi4p5g5mzcPiuarfGWCBRjegkhqVJ2K8WUwiC3l