З уваги до 140-річчя українського жіночого руху, який відзначаємо в 2024 році, розпочався у Львові Гендерний медіакемп, організований ВОГО “Волинський прес-клуб” у партнерстві з ВОГО “Гендерний центр”. Він зібрав понад 40 редакторок і журналісток гіперлокальних медіа України.

Ініціаторка відзначення 140-річчя українського жіночого руху, очільниця єдиного в Україні Музею гендерної та жіночої історії, керівниця Centre of Gender Culture – Центр гендерної культури Тетяна Ісаєва (Татьяна Исаева) розповіла про ініціативи, які відбуваються в межах інформаційної кампанії, і наголосила, що говорити про жінок в історії і сучасниць дуже важливо і вона вдячна всім журналісткам, які це роблять:

– Ваші голоси важливі – ви доносите аудиторії важливість теми, ви робите жінок і їхній внесок видимими, а це робить суспільство справедливим.

Гендерна експертка, докторка історичних наук, президентка Української асоціації жіночої історії, дослідниця жіночої історії Оксана Кісь зауважила, що матеріалів про жінок минулого дуже мало і щоб видобути інформацію, потрібно діяти дуже креативно:

– Насправді жінки відсутні в історії, бо чоловіки писали для чоловіків. Тисячоліттями людство живе в умовах патріархату. Жінки не мали доступу до влади на всіх рівнях – від сім’ї до імперії. Жінки мали здібності, але не мали можливостей. Проте жінки існували. Вони діяли в інших місцях і в інший спосіб. Тож коли ми захоплюємося досягненнями жінок, то треба пам’ятати про ціну цих досягнень. А це – насмішки, устиски тих, хто були першими. І жіночий досвід минулого і сьогодення – це про життєстійкість. Ми не маємо ігнорувати жіночі внески в розвиток суспільства. Жіночі досягнення надихають інших.

Філософиня, керівниця експертного ресурсу Гендер в деталях Тамара Злобіна наголосила на великій брехні про рівність прав жінок. Вона зауважила, що в часи радянського союзу окремі жінки – передовички в колгоспах, депутатки – були лише декором і не мали реальної політичної влади. У 90-ті роки жінкам запропонували нові брехливі моделі – “барбі” і “берегиню”. А насправді існувала гендерна сегрегація, жінки не мали голосу, існувало і досі існує ряд гендерних проблем, які ще потрібно вирішити.

– За можливості треба боротися. Права не даються самі по собі. Бо завжди є ризик, що все це згорнеться. І тут журналісткам обирати – ми рухаємося за суспільством чи підтягуємо його. Я переконана, що ми маємо підвищувати видимість жінок і таким чином робити свій внесок у зміни в суспільстві.

Роль медіа у видимості жінок і підвищенні гендерної чутливості суспільства є однією з головних – переконана гендерна експертка, докторка політичних наук, голова ВОГО “Гендерний центр”Oksana Yarosh:

– Ми говоримо сьогодні про вплив гендерної тематики через медіа на суспільство. Усвідомлення певної проблеми важко переоцінити для майбутнього поступу. Жіночий рух постав внаслідок усвідомлення проблеми самими жінками, які почали діяти, гуртуватись, щоб впливати на зміни. У розвитку гендерної чутливості медіа тенденції подібні, бо він відбувається через усвідомлення гендерної нерівності і тоді гендерна тематика стає сталою і наскрізною.

А зустрічала всіх фотовиставка з арт-проєкту “Неймовірні” Центру гендерної культури – 17 портретів жінок, створених українськими художницями. Громадські діячки, письменниці, зв’язкові УПА, мисткині, військові ЗСУ, дослідниці – вони прокладали і прокладають шлях сучасницям і наступним поколінням. І робити їх і їхній внесок видимими – наше завдання сьогодні.