Авторка: Катерина Борисова
Менторка: Оксана Гріга
Марія Приймаченко
Жанр, у якому вона творила, називають “наївним мистецтвом”, а саму Примаченко – однією з найбільш самобутніх художниць України.
За своє життя вона створила понад 650 робіт, на яких зображені чарівні тварини, квіти та сюжети із сільського побуту.
Мати в неї була видатна вишивальниця, батько тесляр. Ще в дитинстві перехворіла поліомієлітом , той час дитяча смертність від цієї хвороби сягала 90% ,але Марія вижила, хвороба навчила її дуже зосереджуватися , але при цьому зробила дуже вразливою. Усю решту життя її переслідували сильні болі; художниця перенесла не одну операцію. Майже на всіх фото вона закарбована з милицями.
Художниця не лише писала шедевральні картини й вправно вишивала, вона ще й випікала для весіль різні вироби, і саме цими славилася у своєму селі.
Попри казкову, фантастичну, наївну образність художниця не оминала й гострих проблем.
У 1936 році вона написала картину «Звіриний суд». На ній чорна мавпа за столом пише протокол, а двоє вовків стоять перед нею навшпиньки – не важко здогадатися, що це асоціація з репресіями.
Вона була простою українською сільською жінкою , зовсім не схожа на «зірку» наївного мистецтва, заслужену діячку мистецтв УРСР, лауреатку Держпремії УРСР, Народну художницю України. Поважні звання вона отримала ще за життя – справедливо і заслужено за своє дивовижне, казкове бачення світу. При цьому жила не як «заслужена» – всі 88 років свого життя у рідному селі Болотня на Київщині, без особливих благ чи вишуканих умов.