У 1937 році Катерину визнали донькою ворогів народу. Спершу заарештували батька як “українського націоналіста” на 20 років, за ним — маму, яка намагалася довести його невинність і принесла чекістам документи про його участь у революційному русі. Назад мати не повернулася.

У цей час Катерина вчилася на першому курсі фізико-математичного факультету Київського університету. Як дочку “ворога народу” її 17-річною виключили з університету. Щоб закінчити освіту їй прийшлося вступити до далекого Узбецького державного університету в Самарканді.

Після стількох випробувань і аби заглушити тугу за сім’єю дівчина вся віддалася навчанню. “Я не пропускала жодної лекції, читала і перечитувала підручники, розв’язувала всі задачі, які були в підручниках і задачниках. І так було всі три роки… Але я завжди пам’ятала своїх батьків і таку далеку від Самарканда Україну”.

Під час другої світової війни в евакуації в Ташкенті Катерина Ющенко пішла на завод, який виробляв приціли для танкових гармат, а згодом — на шахту запальницею-підривницею. Як згадувала Катерина, “руки були в пухирях і мозолях, зате щодня одержувала кілограм хліба”. Також працювала на бавовняних полях — на згадку залишилися опіки від сонця на руках.

Після війни Катерина повернулася на Батьківщину. Викладала математику, фізику, креслення у звичайній школі у містечку Стрий на Львівщині, куди повернулася після війни до старшого брата.

Із часом сама попросилася у філію Інституту математики АН України у Львові, ледь довідавшись про її відкриття. Катерина Ющенко буквально “виловила” новопризначеного керівника філії Бориса Гнеденка, майбутнього академіка АН України. Побачивши в дипломі одні п’ятірки, він запропонував талановитій дівчині роботу у відділі теорії ймовірностей.

Талант Катерини визнавали навіть її наукові опоненти, вона захистила кандидатську і увесь свій час віддавала дослідженням. Поміж ними вона вийшла заміж за свого колегу, теж науковця Олексія Ющенка і переїхала зі Львова до Києва, вже вагітною.

Спершу у столиці знімала ліжко в далеко не кращій комунальній квартирі. На гідне житло не було коштів. Була вимушена покинути наукові дослідження в галузі теорії ймовірностей і очолити щойно створену лабораторію “Методів обчислень та розрахунків” — за це їй обіцяли кімнату в Інституті математики. В ній були дві розкладачки, стіл, стілець та дві валізи. У таких умовах Катерина мешкала зі своїм чоловіком та сином 4 роки.

У новій лабораторії Катерина почала займатися надскладними розрахунками для запуску першого супутника.

Лабораторія, де Катерина Ющенко започаткувала основи програмування, була розташована у Києві в… колишньому монастирі Феофанії. Саме тут була перша на континенті Європи МЕОМ — мала електронно-обчислювальна машина (розміром з два поверхи), яка вперше автоматично виконувала програми і мала першу комп’ютерну пам’ять. Катерина Логвинівна була першою математикинею, яка почала використовувати цей комп’ютер для розв’язання найважливіших задач оборонної та космічної галузі. Вона проводила на МЕОМ розрахунки задач народного господарства СРСР та УРСР.

Саме Катерині Ющенко належить ідея Адресної мови програмування, і її написанням вона займалася поза основної роботи — вечорами і без додаткових оплат, тому що такі розробки не були передбачені офіційною програмою. Адресна мова стала першою в світі алгоритмічною мовою. Найважливіше в ній — наявність опосередкованої адресації вищих рангів (Poіnters є аналогом). За кордоном Poіnters була винайдена лише у 1964 році. Poіnters є найпотужнішим засобом у сучасних інформаційних технологіях.

Катерина стала першою в СРСР докторкою фізико-математичних наук у галузі програмування, розробляла також алгоритми й програми вирішення завдань у галузі термоядерних процесів, космічних польотів і ракетної техніки, складала програми розрахунку балістики для ракетно-космічних комплексів.

Також у 1961-1963 роках написала у співавторстві першу в світі монографію “Елементи програмування” і перший у світі підручник “Адресне програмування”, який одразу ж переклали в усій Європі. Перший підручник з Адресної мови програмування написано в співавторстві з В. Королюком у 1957 р. та видано в обмеженій кількості примірників.

А ви знали до цього про цю неймовірну українку?